Я, огорнувшись,тишею, мовчу.
Летить мені до ніг листочок клена,
Зникає у тумані ніч шалена.
Ім’я твоє губами прошепчу.
Кленовий лист у скошеній траві...
Його уже ніхто не відігріє.
Вчорашні наші втомлені надії
Угору не злетять, бо не живі.
Шалена ніч, розплетена коса...
Ти– не туман– мої знесилив крила,
Але в ту мить, як душу я відкрила
Застигли сльози, висохла роса.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730623
Рубрика: Лирика любви
дата надходження 26.04.2017
автор: Світлана Петренко