Буває, в душу ляже сум тяжкий,
Ідеш кудись в полоні дум гірких,
Тобі всміхнеться щиро незнайомий, –
Зупинить дум шалений біг раптово.
Стає тепліше зразу на душі,
Сум розсівається, як міражі,
Стихає біль, приходить рівновага
Від посмішки простої і уваги.
Мов сонце із-за хмари піднялось:
Всім дарувати хочеться тепло
У низці невеселих сірих буднів,
Усі знегоди щоб були забуті.
І я спиню думок шалений біг,
Як усміхнуся здалеку тобі,
Моя людино, незнайома й рідна,
І теплим словом душу відігрію…
23.01.2013
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730497
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.04.2017
автор: Martsin Slavo