[color="#2566c7"][b]Я нікуди вже не поспішаю,
Десь вгорі шепоче Бог-отець:
Це – кінцева блудного трамваю.
Де ледь блѝма місяць-каганець.
Де зненацька, і без передбачень
Янголи спустились на дахи.
Де сторінку втрачених побачень
Можна стерти помахом руки.
Там у чергах, прохачéм неначе,
Дощ все жде осінньої сльотѝ.
Краплями минулого на здачу
Стелиться на землю з висоти.
Там немає перших і останніх,
Там повільно тануть вечори.
І трамвай-приблуда на світанні
Ріже в кров крайнеба кольори.[/b][/color]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730480
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.04.2017
автор: Стах Розсоха