Життя… летять роки, не поспішайте,
Благаю, пташкою не відлітайте,
Не хочу, нині, щоб догнала старість,
Хто знає, кажуть, яка з нею радість.
Природи цвіт, та краса, що навесні,
І жайвір, плинуть задушевні пісні,
На світі хочеться все розпізнати,
Всякчас втішатись, швидко підростати.
Красуня квітка, із землі п`є воду,
Прекрасну має, бездоганну вроду,
Всього добУла і пишаєшся ти,
Весняно мрієш, когось покохати.
Колосок в полі, достиг, радо збираєш,
Дітей, як зернят на долоні маєш,
А хтось пізнав, яке то щастя мати,
Від бід зумів під крилом присховати.
Було щоб тепло, світло і любилось,
Младе сердечко, щоби чітко билось,
А час летить, сватів ждеш на порозі,
Пізніш оглянешся по тій дорозі.
Роки пробігли, у косах сивина,
Минули швидко і це не дивина,
Онукам радий, зростом доганяють,
Навіщо стрімко, літа поспішають?
Природа квітне, хутко відцвітає,
Мине найкраще, вдалеч відлітає,
У танці сяйвом мерехтить світанок,
Стрічаю радо, тож вийшла на ганок.
Я дуже прОшу, не поспішай старість,
Почуй мене і не забирай радість.
20.04.2017
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730414
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.04.2017
автор: Ніна Незламна