У ставку відзеркалюють верби,
Невимовна ранкова краса,
З нетерпінням я лину до тебе,
Де стежину вмиває роса.
Спориші простелили доріжку,
Заквітчались весняні сади
І несу я любов,наче квітку,
Повертаюсь із міста сюди.
Моя вулице, ти - Світанкова.
Ти - дитинства квіткова колиска,
Я до тебе горнуся з любов'ю,
Дві дороги в одну знов зійшлися.
Задивилась на вроду калини,
На стрімкий журавлиний політ,
Ти - маленька моя батьківщина
І ти - мій найчарівніший світ.
Ти - і пам'ять, любов і наука,
Ти - дорога в доросле життя,
Моє рідне село, в чистих луках,
Ти, пробач своє грішне дитя.
Заповіт я у віршах складаю:
Як закриється днів моїх лік -
Повернуся до рідного краю
І вже тут залишуся навік.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730157
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.04.2017
автор: Шостацька Людмила