Втони, факір,
В очах моїх, коли
Отак йдемо пісками древніх персів.
У лабіринтах власної пітьми
Насправді незбагненна
кількість версій.
На недосяжних
Рівнях глибини
Не перейти світлороздільну смугу.
Не називай передчуттям зими
Цю невід”ємну
витончену тугу.
Де ледь відчутна
Хвиля ковили
Вливається у трави придорожні.
…а хочеш жити, то - пливи! бо ми
З тобою рівні і…
непереможні
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730009
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.04.2017
автор: гостя