Не приспана моя душевна рана,
Холодить груди, розриває плоть.
Стікає в грязь в’язку болотну прана,
Зняли бо небеса на дощ оброть.
Промокнув наскрізь вартовий в дозорі,
Стискають мокрі руки вірний РПКа.
Погляд в імлу, де заховались зорі,
Ворог стріляє з днища рівчака.
І кулі: падають, свистять, вдаряють
Об розтолочену дорожню твердь.
Вогнем снаряди тишу розпікають
І серце повнять клекотом ущерть.
22.04.17
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729942
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.04.2017
автор: Валентина Ланевич