Старі, сухі, поморщені, втомлені руки.
Вервиця танцює вже який круг.
Спомин крізь вікно - муки.
А он метелик, квітка, луг.
Все було,
давно правда.
І очі підводять, в тумані.
Життя - мить ,
сплило...
БЕЗ жалю і обманів.
Дерева в цвіту.
Цвіт обпікає вітер.
Таке вже було.
Де пам'ять подіти.
Так, навідують діти.
Та сум поселився у сивині.
Сонце намагається зігріти
шершаві все руки ті.
Небо й думки - те чим багата.
Зараз і навіки.
Вервичка робить новий круг.
Пересохли сльози.
Молитва-справжній друг.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729781
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.04.2017
автор: БЕЗ