Хрести наскрізно лягли на душу.
Всі - в «лабутенах». Я також мушу?
Вдягну запаску нову́ на серце,
Щоб у безглузді вступати герці.
Хрещуся ревно, щоб відчепились,
Та бракне, певно, у віри сили,
Бо лізуть знову злі кровососи.
Я комарищам кричу тим: «Досить!»
Та що їм вдови, і що їм слово,
Вони - на шию, і вже готові
Відкласти яйця. Тону в болоті.
З ефіру вісті – ще три "двохсотих",
Ну а "трьохсотих" – і не злічити.
Надіє, де ти? Зжили́ зі світу.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729761
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.04.2017
автор: Оксана Дністран