Чашу повну налив ти вина,
В ній збирався розгледіти сонце.
,,Заіскрись”, – розсипалась луна,
,, Пізно!"– вимовив вечір , і сон цей
Кинув, і чаклував над вином,
Щоб те зблідло, загусло , завмерло!
Не іскрилось віднині воно
Без веселки смарагдів і перлів.
Ніч спускалася люта і зла:
Доторкалась напою, сміялась.
Враз посипалась з неба зола
І навіки у чаші зосталась.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729582
Рубрика: Лирика любви
дата надходження 20.04.2017
автор: Світлана Петренко