Горіло, гуркало, диміло,
Здавалось нам, горів весь світ...
А нам пекло й дуже боліло,
В передчутті ще більших бід.
І ці нестерпні кляті мухи,-
В небі чужинські літаки,
Ми затуляли очі й вуха,
Ми ж ще малі тоді були.
Ось десь рвонуло біля хати...
Землі і диму пелена,
Ми притулилися до мами,
Мама нас ніжно обняла.
Пласти вогню навкруг літали,
І піднімались до небес,
А ми тулилися до мами,-
В загравах диму і пожеж.
Мама щось тихо говорила,
Не розібрать було слова,
В будинку тліло і диміло,
У вікна сипалась земля.
Горіло, гуркало, диміло,
Немов сказився увесь світ,
І навкуги усе шуміло,
А в душах страх,і біль, і лід.
Нам пережить прийшлось немало,
Звідать і горя, і біди,
І ми, малі вже розуміли:
Не треба людям більш війни...
Горить і гуркає сьогодні,
І знову в душах наших страх,
Четвертий рік війна на сході,
Біль наяву і навіть в снах...
А завтра в нас велике свято,
В цей день Воскрес Ісус Христос,
Не просто слово це - Великдень,
Насправді світлий Божий день.
Отож молитись будем Богу,
Щоб допоміг зрозуміть суть,
І освятив нашу дорогу,
Вказав до Миру світлу путь!!!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728911
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.04.2017
автор: геометрія