Час витирає із пам’яті болі нестерпні,
Щонайгостріші, бо жити ж потрібно.
Інколи знов запалає забуте у серці,
Жар обпече тоді боляче й гірко.
Витерти з пам’яті все, що б хотілось забути, –
Часу таке непідвладно зробити.
Біль притупляється, тільки у серці минуле
Житиме, доки воно буде битись.
Можна забути дрібниці, приємні й не дуже,
Повного в нас забуття не буває,
Завжди значуще й велике у пам’яті буде,
І невідомо, це – що: дар чи кара…
31.12.2012
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728627
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.04.2017
автор: Martsin Slavo