Плакав виноград мені на долоні.
А сміявся вишні цвіт.
Плакав виноград,
по скронях
залишаючи болючий слід.
А з неба промені
хотіли зігріти від вітру.
Плакав виноград
і десь по світу
журиться доленька моя.
Сльозами душу вмито.
Плакав виноград.
Серце закрито.
Та вірю ще у дива.
Килимами зеленими землю повито.
Плакав виноград.
Чекаю літа.
Лиш смородина кущем самотнім.
Їй тебе шкода.
Буде по осені вино налито.
Не страшна зима.
Плаче виноград.
І я з ним плачу.
Я тобі не пробачу
того ,чого не зробив.
І чого вже нема.
Виноград плаче...
Сил набира.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728606
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.04.2017
автор: БЕЗ