Виткана нитками сонця,
Зрощена теплими зливами.
Тобі б на дитячій долоньці
Лежати пахучими сливами.
Виткана нитками сонця,
Зрощена теплими зливами.
Просочена глибоко стронцієм
Вкрита бетонними брилами.
Із крихтами америцію
Земля не бажає миритися.
Скелети машин мають крицею.
Тріщить, а вони тільки шкіряться.
Дозиметр наче будильник,
Що будить заброд необачних.
Плутоній – підступний насильник
Дражнити його непробачно.
Полеглих від «мирного» атома
Сліди вітер часу стиратиме.
Уран же на тисячі років
Мороком буде пророків.
Виткана нитками сонця,
Зрощена теплими зливами.
Тобі б на дитячій долоньці
Лежати пахучими сливами.
Виткана нитками сонця,
Зрощена теплими зливами.
Просочена глибоко стронцієм
Вкрита бетонними брилами.
26 березня 2017
© Дмитро Сич
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728427
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.04.2017
автор: DIaMONd88