Не раз сиджу тепер у хаті
І згадую прожите все життя.
Пройшло воно у праці ,а не в знаті,
Та ним я задоволений сповна.
Найперше вдячний матері і тату,
За їх любов і золоті слова:
Щоб пам"ятав і про сім"ю і хату,
Яка би ранга в мене не була.
Вони мене навчили і молитись,
І жити в злагоді і дружбі із людьми,
А перед недругом ніколи не хилитись,
Бо з ним ти наберешся лиш біди.
Я вдячний їм за всю щиру науку,
Котру проніс через усе життя,
І я ще нині повторяю внуку,
Ті,наймудріші прадіда слова.
Їх світлий образ не згаса у мені,
Він вічно буде у моїй душі.
Бо так Господь вселив любов людині,
Щоб в мирі й праці жила на землі.
А я ще раз пройшовсь літами тими,
Котрі прожив свідомо на землі,
І я відчув,що не були пустими,
Бо видно результат тепер мені.
Але про це не буду я писати,
Щоб не подумали,що я хвалюсь.
Про це словечко критик мав би написати,
А я спокійно з боку подивлюсь.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728337
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.04.2017
автор: Дашавський поет