Це моя весна... І в садочку вишня,
Ніби наречена розпустила листя,
Грається, пустує, квітами сміється,
Знає мою тугу, чи мені здається...
Поруч тої вишні розквіта калина,
Гарна, як і вишня, і моя дівчина.
Я дивлюсь навколо, а в душі скорбота,
Бо моя дівчина не прийшла в суботу.
Не прийшла в садочок вона і в неділю,
А мені здавалось, все йшло до весілля...
Пелюстки на вишні смутять мені душу,
Невже це я з нею розлучитись мушу?
Весна по садочку мене знову гонить,
І ніби шепоче, де дівчина ходить.
І я поспішаю по садку до краю,
Та і там дівчини моєї не має.
-Дівчино, кохана! Де ти?.. Озовися???
Без тебе сумую, як осіннє листя.
Прийди ти до мене і звесели душу,
Я тобі сьогодні все сказати мушу.
Я дивлюсь навколо, сон це, а чи диво,
До мене назустріч йде моя дівчина.
Любі мої: вишня і моя калино,
А слова найкращі я скажу дівчині!..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728184
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.04.2017
автор: геометрія