Я іду не спиняюсь, В небі знову холодні,
та, напевне, й не треба, хмари грізні і чорні,
зупинитись непізно, нам несуть із-за моря
хоч і хмуриться небо. ці нестерпні циклони.
Обіцяли погоду,
не здійснились прогнози,
нема сонця на небі,
знов вітри і морози.
І з холодного неба А в саду моїм вишня,
ллється дощ без прогнозу, не злякалась морозу,-
а на серці у мене: зацвіла білим цвітом
біль і щем, й навіть сльози... всупереч всім прогнозам.
Я іду не спиняюсь,
витираючи сльози,
захищатиму вишню
і від вітру, й морозу.
Це ж моя, моя вишня, І хоч в мене на скронях,
підросла вже нівроку, засріблились морози,
я її посадила, не злякаюсь ніколи
як закінчила школу. я поганих прогнозів.
Обіймаю я вишню,
зігріваю собою,
відчуваю душею,
вона згідна зі мною...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728053
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.04.2017
автор: геометрія