Весняний ранок, небо синє,
Під сонцем ніжиться трава.
Тримаючи за руку сина,
На кладовище йде вдова.
Ще зовсім юна, але доля
Їй чорну хустку одягла,
Поліг коханий в полі бою,
Трималась в горі, як могла...
Жорстокі війни в всьому світі,
Розв'язують вельможі злі,
А юний хлопець під гранітом
Лежить у клаптику землі...
Йому не пригорнуть дружину,
Не завітати до батьків,
Не пестити малого сина.
Боєць вмирати не хотів...
Вдова ридає на могилі,
Як виживати їй самій...
Коли її коханий, милий
Спить вічним сном в землі сирій...
Він захистив всім мирне небо,
Спокійні ночі, світлі дні,
Його душі молитви треба
І пам'ять близьких і рідні.
Йому б ще жити і любити
І мрії втілити б свої...
Та кров'ю червоніють квіти
На постаменті - від сім'ї...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727242
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.04.2017
автор: LubovShemet