Твою посмішку я заберу із собою

[b]«Твою  посмішку  я  заберу  із  собою»[/b]
 
Твою  посмішку  я  заберу  із  собою
В  рамку  пам’яті  вставлю  собі  на  душі
І  якщо  залишуся  живим  після  бою
Я  для  тебе  писатиму  ніжні  вірші

Де  немає  війни,  не  стріляють  гармати
Не  лунає  команда  –  до  бою!  Вперед!
Де  розквітнув  садок  біля  нашої  хати
І  де  бджоли  збирають  з  акації    мед

І  до  мене  біжить  босоноге  дівчатко
Залишились  сандалики  в  купці  піску
І  єдине  лиш  слово,  із  вуст  її  –  ТАТКО!
Поцілунками  вкриє  небриту  щоку

І  зачув  голоси  станеш  ти  на  порозі
І  сльозинки  в  очах,  руки  звисли  без  сил
І  здається  що  зрушити  з  місця  не  в  змозі
Але  мить,  і  летиш  вже  до  мене  й  без  крил

І  впіймаю  тебе,  мою  пташку,  в  обійми
Обійму,  й  до  грудей,  вас  рідненьких,  обох…
То  ж  нехай  на  землі  всі  закінчаться  війни
Ну  а  ти  помолись,  захистив  щоб  нас  Бог…
©  Микола  Карпець  (М.К.)
*29.03.17*  ID:  №  726162

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726162
Рубрика: Патріотичні вірші
дата надходження 29.03.2017
автор: Микола Карпець))