У дворі тече ріка.
Ні! Не Ворскла , й не Ока:
Це непотріб пре із люка,
Розливається багнюка .
З’їзд! Консиліум! Нараду!
Без вагань і маскараду!
Сперечались , гомоніли:
,, –Винен кріт! “, – постановили.
– З під землі дістати гада!
,,– Звісно так! “, – Кричить громада.
Враз забули про багнюку...
,, –Кріт, де ж кріт! Де ж він гадюка!”.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725827
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.03.2017
автор: Світлана Петренко