Люблю весняні ніжні грози.
Вони вмивають мої сльози,
Сумуючи дощем.
Мелодію печалі скрипка грає,
В мінорі дивні звуки прокладає
До громіздких небес.
І моє серце візерунками вквітчає
Тужливими. Вона любов втрачає...
Крізь відстані ночей.
Мене свідомість вітром покидає,
Немов останнє полум'я згасає
Під зливою сердець.
Я вже в тобі. Я крапля. Я вода.
Між нами починається пригода
Нового таємничого життя.
Вмить стало тихо... Це гроза пішла.
Мене в обіймах вітру зачинила.
Так граціозно в темряві зника
І навіть слова за собою не лишила.
© Ольга Баландюх, 07.04.16
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725105
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.03.2017
автор: Ольга Баландюх