Романтика твоїх вій
Полум'ям горить на стелях
Чужої багатоповерхівки.
Втомлений Місяць
Поглинається синявою прийдешнього ранку.
Хтось кинув пісок у небо
І він розлетівся міріадами зірок в просторі.
Суворі колони вокзалу
Віддаляють нас з тобою несмаком архітектури.
Колія зникає в перспективі.
Срібна магія туману повисла над землею, наче невагоме море.
Вагон несеться крізь дим
Мов комета. Летить на зустріч
Ранковому Сонцю.
Золото розлилось по небосхилу
Різнобарвною загравою пробуджуючи життя.
© Ольга Баландюх, 25.08.16
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724882
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.03.2017
автор: Ольга Баландюх