Коли на сонці згасне день,
І затремтить на крилах ночі
Згадаєш ти слова свої
І зазирнеш собі у очі.
Поглянеш в небо – там лиш пустка,
Для тебе там життя нема.
І серце твоє вибухає
Немов та зірка наднова.
Мою печаль вітри колишуть
І в голові пульсує кров
До сходу сонця не забуду
Тепла твоїх м’яких долонь.
Я бачу зорі в серці моря.
Я йду до нього, я лечу.
Вже відчуваючи обійми
Про тебе спогад допущу.
І він мене накриє з головою.
Затопить, схопить у полон!
Останній подих…
Поринаю у вічний,
Безпробудний сон.
© Ольга Баландюх, 20.02.16
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723931
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.03.2017
автор: Ольга Баландюх