Вона лиш поглядала, опустивши вії,
А він любив її і так беріг.
Вона щоразу поверталася у мрії,
Він на подушку променем приліг.
Вона поблажливо йому всміхалась,
Він оберемками носив їй квіти.
Вона холодною завжди лишалась,
Він поглядом міг спопелити.
Вже більше не тримав її за руку,
Не цілував їй шию крадькома.
Усе частіше думав про розлуку,
Вона ж із мріями лишалася сама.
Все перетліло...сіро і буденно
Пливли життям в самотності човни.
На згарищі кохання сірий попіл,
Бо мрії їхні різними були.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723924
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.03.2017
автор: Зоя Журавка