… вже темно, на стріхи лягали тумани
тамуючи тиші нестриманий шарм
дрімота блукає десь по під тинами
а ти в своїй клітці невиправно сам
хиталися верби в розлогості вітру
торкаючи плеса німої води
десь проросте папороть, тихо, ледь чутно
найпершим паростком цієї весни
птахи заглядають у темінь північну
співаючи своїх журливих пісень
листаєш книжки, шукаючи змісту
себе зачиняєш, ти ж долі мішень
програв в доміно одноокому часу
малюючи вічність, всі пензлі зламав
а карма здає інкасаторам касу
хоч без ПДВ та водійських прав
лукаво стирчать дирижаблі покори
над сею планетою, вимерло все
і хтось засина обіймаючи тору
а інший від кулі ховає лице
це, кажуть гармонія нашого часу
століття прогресу, це точно, напевно
і знову узбіччям в невідану трасу
потрібно поспати. Вже темно …
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723779
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.03.2017
автор: Андре Ільєн*