Вирує в повіні весна.
Лоскоче небо промінь теплий.
,,Привіт!”, – озвалася трава.
,, Я сплю…” – озвався ліс ще темний.
,, Прокиньсь, дивись уже дзюрчать
Струмки. Прислухай як співають!”
,, Облиш базікання, трава,
Нехай мені не заважають!”
Враз схаменувся ліс густий:
,, Не те почув, я глухуватий.
Бо восени як спать лягав
Напхав повнющі вуха вати.”
Трава сміється: ,, Ну й дивак,
Виймай, ха-ха, скоренько вату.
І що б було , якби проспав?
І де птахам тоді співати?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722821
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.03.2017
автор: Світлана Петренко