Не турбуйте, та не стукайте в душу,
Бо ж не треба вітру в душі.
Вітер спокій тільки нарушить,
Й дощ холодний залишить мені.
І не стукайте більше у серце -
Це палац моїх мрій й сподівань,
А від протягу біль воскресне,
Протяг тільки додасть страждань.
Не заходьте в життя, як у гості,
Після гостей багато сміття,
Після гостей бокали порожні
І збивається з курсу життя.
Не турбуйте задарма мрію,
Хай вона хоч світло побачить.
Я усе... геть усе розумію,
Підлий ж протяг я не пробачу.
Тому ж і ти із протягом не лізь в мої світи,
Там вже були Катріни і Торнадо,
Там, навіть, Смерч у вихорі крутив
Змішавши день, і ніч, і сніг із градом.
Тож протяг вже не принесе біди,
Хіба що, тільки душу розтривожить...
Та все одно, не лізь в мої світи,
Якщо залишитись в них зіркою не можеш.
9. 03. 17
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722748
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.03.2017
автор: іванесса