Допоки дощ змиватиме сліди
пісків, що порозсипували люди,-
ти вітром стань... Обабіч від верби,
шукай мене!... Я проросла усюди...
Стеблом легким, тендітним та міцним,
як ластівчині крила, небу гожі...
Ти помічав коли, все ж прилітав сюди,-
як ми з тобою, вітре любий, схожі?...
Торкнись плеча хоч повівом легким,
і станемо повітрям в пташих грудях...
Шукай мене у собі, край весни,
коріння душ зіллється, наче губи.
07.03.2017р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722131
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.03.2017
автор: Іванюк Ірина