Коли весна загляне в рідний край
І сонце в водах витче позолоту,
На струнах арфи вітерець загра,
Щоб запросити птахів до польоту.
І зацвіте небесна дивом синь,
Як стріне перші клини журавлині,
Утопить ранок в крапельках роси,
Благословить ледь заткані долини.
Лелеки ще не всі здолали шлях,
Та зачекалися усі пернатих:
І води, й люди, й пшениці в полях,
І колесо на найстарішій хаті.
О весно, неповторна ти пора,
Твою красу не випити ніколи.
Глянь, пролісок синіє-визира…
Я теж радію первістку такому.
А коли перша весняна гроза
Розірве навпіл блискавкою небо,
І землю змочить дощова сльоза,
Проснуться після пролісків і верби.
25.03.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721901
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 06.03.2017
автор: Ганна Верес