А весною у природі,- Он синичка на всі боки
всі пісні на один лад: своє сипле: "сю-сю-сю!"
про любов, гарну погоду, А ворони, як сороки,-
про тепло, про мир і сад... вже сидять, як на посту.
На модрині, біля дуба,-
повсідалися шпаки,
чорновиддя, ніби згуба,
додають жури й граки...
Здавна нам усім відомо, Когось втратили в дорозі
в парах всі живуть шпаки, і сумні тепер сидять,
я рахую їх свідомо, непорушно і скорботно,-
щось непарно, все ж таки... тихо й жалісно пищать...
Може реквієм шпачиний,-
по загиблому звучить,
а сумний їх дух пташиний,-
у піснях тепер пищить...
Не праві либонь синички, З півгодини я дивилась,-
що пісні на один лад, на пташиний цей рейвах,
зрозуміють вони швидко, розглядала, усміхалась,-
що в житті буває всяк! весняний птахів парад!
Споглядала й розуміла,-
вони стомлені сидять,
відпочинуть й знов за діло,-
гнізда будуть будувать!
А весна ж пора чудова, Прийде час, розквітнуть квіти,
і чарівні в ній пісні, заспівають солов"ї,
мова птахів загадкова, і дорослі, й малі діти,-
до вподоби і мені. теж співатимуть пісні!!!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721577
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.03.2017
автор: геометрія