Чорно-біле, наївне кіно,
Кадри фільму двома кольорами.
Боже мій, як давно це було –
П’ятилітки, майбутнього плани.
Відшуміло, пройшло і нема
Нас кружляло, як пір’я на вітрі.
Допили спраглу юність до дна,
Ще у тому, в минулім столітті.
Все згоріло, розвіявся дим
Тільки попелом згарища вкриті.
А на згадку, ще купа світлин
В них і сум є, і радості миті.
Щирі посмішки, щира печаль,
Ми там справжні без гриму і фальші.
Зараз інші, змінились, на жаль.
В перемінах не стали ми кращі.
2017.
Відео тут - https://youtu.be/RU38xi2tysc
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721214
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.03.2017
автор: Олексій Тичко