Як принцеса - висока, струнка,
Як берізка вона білокоса,
Сонце й місяць неначе згаса,
Пред цією земною красою.
Її мова солодка, як мед,
Голос ніжний, завжди загадковий,
І немає чарівності меж,
Його поклик мрійливо-казковий.
І уста її, й зуби блищать,
Ніби чари перлин-самоцвітів,
І не можна ніяк устоять,
Щоб не впасти до ніг на коліна.
А без неї життя, ніби смерть,
(Хто не звідав такої любові?!.)
Нею я наповняюся вщерть,
І на все я для неї готовий.
І тривожно мені, й не заснуть,
Коли ніч розгорта свої крила,
І тепер я вже можу збагнуть:
-Що в любові натхнення і сила.
Рветься серце моє...Не боюсь!..
Віддаюсь на поталу любові,
Хоч до Бога завжди я молюсь,
І до неї молюсь, до святої!..
І ні з чим почуттів не зрівнять,
Буть в полоні бажаю любові,
І її я любові доб"юсь,
Ми зійдем на вершини казкові!..
Подарую їй зоряний світ,
Все земне, що дає насолоду,
Я і небо схилю їй до ніг,-
Вона гідна такої любові!!!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721204
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.03.2017
автор: геометрія