Розридалася зима:
«В світі правдоньки нема:
Я стелила всім постелі,
Гірки льодяні веселі,
Під самісінький поріг
Кидала пухнастий сніг,
А мене завжди і всюди
Гучно проганяють люди,
Проводи зими – як свято,
Мов - така-сяка, горбата,
Неприступна, неласкава,
Нехороша в мене слава.
Що ж, піду збирать пожитки,
Прощавайте, любі дітки,
Забираю зі собою
Аж до матінки Покрови
Шуби, теплі кожушки
І на Північ – навпрошки».
Їй у відповідь весна:
«Не печалься так, сама
Теж недовго тут я буду,
Хоч і мила, наче, люду,
Та негоже більш сезону
Гостювати - ждуть нас вдома.»
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719831
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.02.2017
автор: Оксана Дністран