Ішов тяжкий четвертий рік війни,
на Сході добровольці воювали…
Боролись за Вітчизну лиш вони
й життя свої безцінні віддавали.
За власний кошт взуття і уніформа,
бінокль за власні гроші й автомат.
Харчі від волонтерів, то вже норма,
а що ж гарант-барига, ниций кат?
Озброїв за наш кошт війська елітні
і з них побудував собі заслон.
Відгородився від нужденних, бідних
і крамарює жирний фараон.
Він на крові веде свою торгівлю
й підтримує з агресором стосунки,
між тим укріплює корупції будівлю
і підлу суть ховає за лаштунки.
Жиди окупували керівництво,
їх в Раді більшість, у Кабміні – теж.
Прибрали юди рештки виробництва
і апетитам їх немає меж!
Державну обліпили зайди чашу,
жеруть без міри, добрих слів не чують.
На наших землях і костях на наших
Єрусалим новий собі будують.
А що ж народ, носій тієї влади?
З останніх сил її сердешний все ж несе…
Терпіти довго будем казнокрадів?
Чи ж не набридло, люде, те усе?!
21.02.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117022105706
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719665
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 22.02.2017
автор: Олександр Мачула