Вже чверть століття вириваємось з лещат.
Із пут свавілля до свободи.
І кожен раз коли Господь дарує шанс
ми котимось донизу,до неволі.
Пороблено.
Питання задаю я всім-чому?
Чому ми віримо запроданцям і зграям
тих хижаків,що кров мов воду п"ють?
Тим упирям,що рвуться так до влади.
Пороблено.
Хто правди прагне серцем і душою
того вбивають.Сила є у них.
Машиною збивають Чорновола.
Та кров його до нас з землі кричить.
Пороблено.
Гонгадзе Леся серце розривала.
За сином плакала.І правди все шукала.
Душі її нема на цьому світі.
А кат жирує.Правда бо пропала.
Пороблено.
Небесна сотня.Тисячі на сході.
Перелік довгий.І не зупинить.
Дірки на одязі латаєм.Стогнем.
Що ще придумають народ щоб задушить?
Пороблено.
Щоб вже не тріпались.Свободи захотіли.
А трутнів годувати хто буде?
Пороблено нам всім на Україні.
А трутнів тих розвелось.Аж гуде.
У мантіях,костюмах,"еполєтах".
Всі гострять пазурі.Побільше взять.
І утекти мов ті щурі в країни
де їх ніхто не буде вже шукать.
Пороблено.
І хто поробки може відробити?
Коли в ярмо нас пхають,а ми йдем.
Латати діри будем ми до смерті.
І годувати трутнів-глитаїв.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719642
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 22.02.2017
автор: zhmerinchanka