А на майдані, весь час ідуть люди,
Куди не глянь, лежать квіти повсюди,
Тим пелюсткам усім не порадіти,
Вони зів`яли, як на війні діти.
І все іскрить, пала нова лампадка,
Дитя прийшло, шукає свого татка,
Як можна все, те страхіття забути,
Чому ж у нас, в країні ще є круки?
Зранена жінка впала на коліна,
Все придивляється, шукає сина
Хотіла взнати за що його вбили?
За що ж її, кровинку погубили?
Ледве ідуть, старі люди у журбі,
Чому Держава, укотре у ганьбі,
Як можна біль, у серці пережити,
Та ,як країні, скажіть, далі жити.
Пройшло три роки, не сталося чуда,
Взяв Крим, на Сході, з війною Іуда,
Полинні сльози, лине стогін стиха,
За що ж нам Боженьку, ще стільки лиха?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719621
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.02.2017
автор: Ніна Незламна