Нині повне кавове затемнення,
Місяць падає в млосний обморок,
А по шкірі розсипалось зернами
Ароматне шиття барокове.
А любов, наче крик трояндовий
Між сторінок на прах приречених,
Розриватися поміж главами
І вникати у кожне речення.
Кубки, джезви, години сповнити,
І розплавить мечі із гільзами,
Перевитись волоссям здвоєним,
Обійнятись серцями не біймося.
Перехресним потоком овіяні
Покривати рамена пелюстками,
Під дощами й отруйними стрілами
У гортанях ховати музику.
Щоб хоч раз сподобитись вищого,
І повторювать згодом по пам`яті,
Солов`ям на пісні залишити,
Щоб хоч в цьому ніколи не каятись.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719472
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.02.2017
автор: Віталій Стецула