Шукаю опори по світу,
А варто, найперше, в собі,
Хилюся від подиху вітру,
Клонюся вербою в журбі,
Борюся снігами з лукавством,
Примерзлі і трохи гіркі
Калинові кетяги птаству
Несу у долоні пласкій.
Летіте, птахи і пташата,
Видзьобуйте мій фаталізм,
Вдягнуся весною ще в шати,
Як виплачу сік із беріз.
А поки постою край шляху,
Послухаю шепіт небес,
Ще сплять у домівках мурахи
І світ від зими не воскрес.
Та скоро вже скреснуть озера,
Поля познімають сніги,
На крилах розправляться пера,
Проклюнуться думи благі.
І стане в сто крат веселіше,
Як з вирію всі прилетять,
Мереживом взірчастим вишні
Прикрасять кожнісінький сад.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718963
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.02.2017
автор: Оксана Дністран