ПРИСУТНІСТЬ ВІДСУТНОСТІ (Обнулення)
Він розпачає всім єством,
Ніяк не хоче зрозуміти:
Чому вона покинула його,
Чому не зможе нею володіти….
Роки летять, та не минає злість.
Часи сліпої ейфорії закінчились.
Обходить боком кожне місце, міст,
Де разом йшли і де зустрілись.
Минулі спогади дають йому снаги,
Мов привид музи, що лишень жевріє…
Він скиглить, імітуючи любов,
Та гордість повернути радість не зуміє.
Жіноче серце проникає в глибину,
Всі тонкощі натури відчуває…
Його не вабить блиск, що наяву,
Мотиви поведінки – хто пізнає?
Кохання, мов метелик, відлетить,
Мов квітка зірвана, зів’яне –
Коли любов у серці не кипить,
Всі наші вчинки показні, так звані…..
Не нарікай даремно на весь світ,
Уважним будь, приборкай всі гонори.
Пізнай себе і скинеш злоби гніт –
Життя прекрасне і грайливе, наче море.
1 Коринфян 13: 3-8 « І якщо я роздам усе своє майно,
щоб нагодувати інших, чи віддам на смерть своє
тіло, щоб похвалитися, але любові не маю, то це
не принесе мені жодного пожитку Любов терпелива
і добра. Любов не ревнує. Вона не вихваляється,
не зазнається, не поводиться непристойно, не
шукає власної вигоди і не дратується. Вона не веде
лічби образам. Любов не тішиться неправедністю,
але радіє правді. Любов усе зносить, в усе вірить,
на все надіється, все терпить. Любов ніколи не згасає».
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717040
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 08.02.2017
автор: НАУМ