За поета себе не маю,
Але кланяюсь Слову-долі
Ще з дитинства святого раю
І на суджених гонах поля.
Воно другом навіки стало,
Нерозлийводи ми донині,
Ним і радість моя гучала,
І сльоза у гірку хвилину.
Ним я вишив любов коханій
І виповнював силу дітям.
Це для серця мого нірвана,
Щит і меч у жорстокім світі.
Щоб і вам життя веселково
Усміхалось при миті кожній
Я дарую це щире Слово –
Хай добро на планеті множить!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716866
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.02.2017
автор: stawitscky