Несе мене стрімка ріка,
Скрізь валуни і небезпека.
Відносить часто до буйка,
То підливає з свого глека.
Хтось на середину нас кинув
І вибирайся як хто може,
Тут не зачепишся за стіну,
Навряд чи хтось ще допоможе.
Ти - тут собі слуга і цар
У невимовній цій марноті,
Поклав діла всі на вівтар
І “до” вишукуєш у ноті.
А скільки мрій не долетіли...
А скільки вже погасло свіч...
А скільки душ осиротілих…
В очах задума: в чому річ?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716049
Рубрика: Сюжетні, драматургічні вірші
дата надходження 03.02.2017
автор: Шостацька Людмила