Замов мені автопортрет, кохана.
Замов такий, який сама захочеш.
І стану я, чуттів сердечних бранець,
Твоїх бажань і забаганок зодчим.
Це просто так – холсти, підрамник, фарби,
Щось приберу, чогось добавлю граму…
Отак Всевишній, певно, в глині бабравсь,
Щоби створити праотця Адама.
Та чи моє старання не на лихо,
Коли усе відверто і відкрито,
Коли у тебе відібрати втіху
Щодня із мене янгола ліпити?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716025
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.02.2017
автор: stawitscky