Чого тобі чекати, Україно?
Аналізи у тебе нікудишні,
На тілі твому всюди рани гнійні
І ще забув тебе чомусь Всевишній.
І майже як моя - кардіограма,
І дихати що день, то усе важче,
До раю недалеко уже брама,
Невже то мій народ – якесь пропаще?
Лиш гострий зір у нього як ніколи
І чує все, буває що аж гидко,
Не задурити розум цей нікому!
Кричить душа несамовитим криком!
А хтось старанно вивчив “ Капітал“,
Подякувать забув старому Марксу,
Народ великий став за мінімал,
А міг би бути світу за окрасу.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715872
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 02.02.2017
автор: Шостацька Людмила