Не хочу писати вірші
як солодка вата,
приторні, нудкі.
Хіба маю догоджати-
вони мої.
Так іноді просто хочеться
створити щось таке,
щоб слова дзвеніли у вухах,
відлунням дійшли до небес.
На гілці кіт-філософ
гойдається і муркотить.
Зустрілися поглядом-
зачарував вмить.
Тільки він мене розуміє
у нестримності душі.
А самому б хотілося
з молоком вірші.
На придачу пряник.
Історія бере початок.
Я пишу не за мідяник,
маю іншу оплату-
за усмішку і радість,
за вогник в очах.
Дорога моя розплата-
нерозуміння страх.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715827
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.02.2017
автор: БЕЗ