-*****-

Не  хочу  писати  вірші
як  солодка  вата,
приторні,  нудкі.  
Хіба  маю  догоджати-
вони  мої.
Так  іноді  просто  хочеться
створити  щось  таке,
щоб  слова  дзвеніли  у  вухах,
відлунням  дійшли  до  небес.
На  гілці  кіт-філософ
гойдається  і  муркотить.  
Зустрілися  поглядом-
зачарував  вмить.
Тільки  він  мене  розуміє
у  нестримності  душі.
А  самому  б  хотілося
з  молоком  вірші.
На  придачу  пряник.
Історія  бере  початок.
Я  пишу  не  за  мідяник,
маю  іншу  оплату-
за  усмішку  і  радість,
за  вогник  в  очах.
Дорога  моя  розплата-
нерозуміння  страх.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715827
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.02.2017
автор: БЕЗ