І про крик, і про гам,-
Розкажу сьогодні вам...
Вийшов я на поріг,
А на ньому лежить сніг.
Чи приснилося у сні,
Чи почулося мені,
Чи було насправді,
Розкажу по правді:
Зупинився на порозі,
Чую музику в знемозі:
Собаки загавкали,
Котики занявкали,
Кізоньки замекали,
Овечки забекали,
Курочки закохкали,
А свині зарохкали,
Качечки закахкали,
А гуси зашикали,
Телята замекали,
Корівки вже мукали,
І рогами стукали...
А донечки пхикали,
І матусю кликали,
Синочки вже бігали,
Хоча ще й не снідали.
А жінка сміялася,
Ще й у боки бралася,
І брівоньки хмурила,
А мене не слухала...
Горобці вже скублися,
Ворони зліталися,
І перекидалися,
І горішки кидали,
А ті розбивалися,
Ворони вгощалися,
А з мене сміялися.
Півники вже билися,
А потім мирилися.
Люди йшли дивилися,
І навіть хрестилися,
А мені здавалося,
Що й Богу молилися....
* * * * * * * * * * * *
Раптом все затихло,
Стало тихо-тихо,
Лиш почулось голосне:
-Ку-ку-рі-ку! - запальне...
Звісно я проснувся,
Тихо посміхнувся,
Швидко сон мій відійшов,
Я вдягнувся і пішов,
Прислухався, навкруг тиша,
Не шкреблася навіть миша...
Розповів оце я вам,-
Диво-сон свій тарарам.
Так можливо в ці дива
ПІВЕНЬ РІК РОЗПОЧИНА!..
А домашній цей оркестр,-
Кожен ранок йде з небес,
І мені допомага
Усміхатися щодня...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715727
Рубрика: Лирика любви
дата надходження 01.02.2017
автор: геометрія