Що ж, прощаю.Розрізав душу,
А ниток у раю не маю.
Цілувать її інший мусить,
Та чомусь не забороняю.
Що ж, так сталося. Так буває.
Замість крові - текли лиш вірші.
Хто розрізав - вже не кохає.
Та на світі є зовсім інші!
Помилилася. Та не вперше.
Помолилася. Пішла в осінь.
У кохання. А моє серце
Посміхається й сонце носить!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715423
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.01.2017
автор: Відочка Вансель