У кожного свій рай і своє пекло.
Не зміряти, не зважить, не продати.
Комусь і на підлозі буде тепло,
Комусь і в замку сльози проливати.
У кожного рай власний. Вимір? Небо.
Комусь би хліба кусень і кохання.
Комусь - мільйон. Комусь би ноги треба.
Щоб лиш ходити звечора до рання.
Хтось дякує за сонце і за зорі,
За дощ, за сніг, за вітер, за дитину.
Хтось молиться і вдома, і в соборі
За Україну кожную хвилину.
У кожного свій вимір пекла, раю.
У кожного душа одежу носить.
Слова і вчинки просто вибирають
Для неї одіж, що вона попросить.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715343
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.01.2017
автор: Відочка Вансель