Йшла селом жебруща баба, Хата так собі, нічого:
Біля двору тихо стала, Двір широкий і садок є,
Прислухалась, прихилилась І не видно там нікого,
І уважно придивилась. Тільки плач чутно від нього.
Біля хати є криниця,
А на призьбі молодиця,
Сидить бідна гірко плаче,
І нікого вже й не бачить.
-Доню, моя доню, -Я й сама не знаю,-
Що тобі Бог дав: Каже молодиця,
Чи лихую долю, Чоловік у мене,
Чи когось забрав? Дуже любить битись.
Б"є мене, бабуню,
Він майже щодня,
Чи в лиху годину
Народилась я?..
-А ти ж його, доню, -Звичайно, бабуню,
Певне дуже лаєш, Дуже його лаю,
Та ще й свою долю Змовчати не можу,
Либонь проклинаєш? Він б"є, а я лаю!..
-Почекай, небого,
На такі діла
Я б тобі пораду
Хоч одну дала!
-Порадьте, бабуню, -Дам тобі я, доню,
Що ж мені робить, Пляшечку з водою,
Як з цим бузувіром А ти її завжди
Мені в світі жить?!. Тримай із собою.
Я її здалеку,
Доню, принесла.
І ця вода людям
В біді помага!
Візьмеш оцю воду, Тишком- нишком ти води,
Помолишся Богу, Набери в рот і держи,
А щоб зникла сварка, Думай тихо і шепчи:
Є така порадка: -Щезни сварко, пропади
Й не вертайся більш сюди!..
-Дякую, бабуню,
Я вас нагодую,
Ось пішли до хати,
В мене є що дати!
Бабуня вклонилась І немало світу
І з двору пішла, Бабця обійшла.
Ніби розчинилась, Де вона ходила,-
Ніби й не була. Бог зна і вона...
Та якось вернулась
До того ж села.
І до молодиці,
Що в дворі була:
-Ну, як тобі, доню, -Бабусенько, люба,
Як тепер живеш, Ой спасибі ж вам,
Бачу, що не плачеш, Помогли ви дуже
Долю не клянеш?.. Розібратись нам.
Ні сварок, ні бійок
В нас уже нема,
Напевне цілюща
Та вода була?!.
Отож, добрі люди, Це додасть вам сили,
Щоб не було зла, І поверне спокій.
Беріть у рот воду, Будете щасливі
Гріха в тім нема. І завжди здорові!!!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714746
Рубрика: Лирика любви
дата надходження 27.01.2017
автор: геометрія