В житті - як по канату - обережно
між вчора і ніколи - так любила
невдачами зробилась незалежна
і дивно рівновагу відродила…
буття її – між смертю та всесиллям
його сп’янить ( він не відчує міри)
і так обтяжений своїм безкриллям,
що майже потонув в пітьму зневіри
за нею рушив,щоб не оглядатись
тим силуетом марив, як в кошмарі
нехай одне бентежить - надихатись
вона спасе, бо є життя ...в тій парі...
йому - скоритися тім хвилям впертим,
які від неї йдуть - магічне коло,
над прірвою спинитись і завмерти
не випускати руку їй - ніколи!
а їй що треба, цій примхливій музі!
не діють обіцянки, компліменти –
бо з нею не коханці і не друзі,
вона прийде , коли він… най -відвертий…
© Олена Зінченко 2017
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714478
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 26.01.2017
автор: Zinthenko Olena