Кохання душ... Вона його кохає,
По-справжньому… Душа років не має.
Натхненно у небеснім бездоріжжі
Летять, тримаючись за віршів віжки…
Він – молодий, вона – доволі зріла,
Насправді, як дівча іще невміле,
Їй не потрібні шуби, ресторани, –
Захищена із неба від омани.
Удвох вони щасливі і в мовчанні,
Без марних слів і лекцій тих, повчальних…
Закохані, – в очах любов витає,
Крилаті душі римами співають.
Кохання душ… Вона його кохає…
23 січня 2017
(с) Валентина Гуменюк
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714215
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.01.2017
автор: палома